Дівочий світ дитинства...

Після переходу я чесно почала хотіти ляльок.

Я пам’ятаю Барбі з дитинства. 

Вона була символом дівчачого світу, мого дитинства.

Але в мене не було мого дитинства.

Те, що було, було не моє.

Я не жила як дівчинка. 

Я не мала простих дівочих речей.

Не тому що не хотіла. 

А тому що не могла.

І зараз, коли я вже живу як жінка, я раптом хочу ляльок.

Не як втечу.

Не як гру.

А як тихий спосіб доторкнутися до того дитинства, якого в мене не було.

Тому так, у цьому є сакральний сенс.

Барбі для мене, це не просто пластик.

Це символ дівочого світу, до якого я в дитинстві не належала.

І от спустя 41 рік, я купила її собі сама...

І чесно скажу я раділа цій куклі від чистого серця.

Тепер вона стоїть на моєму підвіконні та радує мене.