Гендерна соціалізація та агентність у трансгендерних жінок.

Моя перша наукова стаття 

Гендерна соціалізація та агентність у трансгендерних жінок: концептуальна життєва модель гендерно диференційованих соціальних дозволів і санкцій

Gender Socialization and Agency in Transgender Women: A Conceptual Life-Course Model of Gender-Differentiated Social Permissions and Sanctions

Авторка: Каріна Нестерова
Дата підготовки рукопису: 17 серпня 2026 року

Анотація

У деяких транс-ексклюзійних та gender-critical феміністичних аргументах відсутність так званої «жіночої соціалізації від народження» використовується як підстава для принципового розмежування трансгендерних і цисгендерних жінок. У сильній формі такий аргумент передбачає причинний ланцюг: соціальна категоризація дитини як хлопчика → «чоловіча соціалізація» → формування чоловічої психологічної структури → принципова психологічна відмінність від жінок, яких із дитинства категоризували як дівчат. Така позиція не характеризує всю gender-critical феміністичну теорію, однак соціалізаційний аргумент справді є предметом відповідної філософської дискусії.

Сучасні теорії гендерного розвитку не підтримують настільки механістичного розуміння соціалізації. Дитина не є пасивною реципієнткою зовнішніх гендерних норм: вона спостерігає соціальні моделі, реагує на винагороди й санкції, активно інтерпретує гендерну інформацію, може приймати, відкидати або переосмислювати її, тоді як її власні характеристики та поведінка також можуть впливати на реакції соціального середовища.

У цій роботі пропонується концептуальна життєва модель гендерно диференційованих соціальних дозволів і санкцій (МГДС). Вона аналітично розділяє п'ять взаємопов'язаних, але нетотожних процесів: 1) соціальну гендерну категоризацію людини оточенням; 2) фактичні соціальні дозволи, можливості, стимули, очікування й санкції; 3) активне психологічне засвоєння, відкидання або переінтерпретацію цих сигналів; 4) розвиток гендерної ідентичності; 5) формування психологічних ресурсів і поведінкових стратегій.

Модель не претендує на відкриття самого факту складності трансгендерної соціалізації. Попередня література вже демонструвала активну взаємодію трансгендерних людей із гендерними нормами та різноманітність траєкторій розвитку. Запропонований внесок полягає в інтегративній формалізації цих процесів через окремо вимірювані соціальні дозволи, санкції, механізми засвоєння та компоненти агентності.

На цьому підґрунті у статті формулюється гіпотеза збереженої агентності: у частини трансгендерних жінок конкретні соціалізаційні умови, отримані в період, коли оточення категоризувало їх як хлопчиків або чоловіків, могли сприяти розвитку окремих компонентів автономності, самоефективності, права голосу, асертивності або професійної агентності. Якщо такі ресурси справді сформувалися, вони потенційно можуть частково зберігатися після пізнішого явного гендерного самовизначення та/або соціального переходу.

Це положення є емпірично перевірюваною гіпотезою, а не встановленим фактом.

МГДС паралельно враховує гендерне покарання, примусову маскулінізацію, трансфобію, minority stress, selection effects, зворотну причинність, культурні відмінності та постперехідну ресоціалізацію. Модель не стверджує, що трансгендерні жінки отримують «кращу» соціалізацію, що хлопчикам універсально доступно більше свободи, що всі дівчата переживають однакові обмеження або що агентність є «чоловічою» характеристикою.

Окремо формулюється нормативно-логічний висновок: якщо певний компонент традиційної жіночої соціалізації є продуктом гендерної нерівності, відсутність саме цього компонента не може сама по собі використовуватися як достатній критерій «недостатньої жіночності».

Ключові слова: гендерна соціалізація; трансгендерні жінки; агентність; автономія; гендерна ідентичність; соціальні дозволи; соціальні санкції; самосоціалізація; minority stress; gender backlash.

1. Вступ

Гендерна соціалізація описує процеси, через які люди засвоюють соціальні норми, очікування, ролі та поведінкові сценарії, пов'язані з гендером. Її джерелами можуть бути сім'я, однолітки, школа, медіа, релігійні та культурні інституції, професійне середовище, економічні структури й суспільство загалом. Зміст і сила цих впливів суттєво різняться між культурами, поколіннями, соціальними групами та конкретними сім'ями (Kågesten et al., 2016; Morawska, 2020).

Поняття «жіночої соціалізації» набуває особливої ваги в дискусіях щодо трансгендерних жінок. У деяких транс-ексклюзійних та gender-critical аргументах стверджується, що трансгендерна жінка, яку в дитинстві оточення категоризувало як хлопчика, не проходила тієї самої соціалізації, що й цисгендерні дівчата, і тому має принципово іншу психологічну або соціальну траєкторію (Zanghellini, 2020; Carter, 2022; Neuhann, 2023).

Сам факт того, що життєві історії трансгендерних і цисгендерних жінок можуть відрізнятися, не є суперечливим. Трансгендерна жінка з пізнішим переходом справді могла не пережити в дитинстві певні форми гендерно специфічного контролю, які пережила конкретна цисгендерна дівчина. І навпаки, трансгендерна дитина могла переживати специфічне покарання за гендерну неконформність, якого не переживала конкретна цисгендерна дівчина.

Проблема виникає при переході від факту різних життєвих історій до значно сильнішої формули:

соціальна категоризація як хлопчика → однорідна чоловіча соціалізація → чоловіча психологічна структура.

Саме обґрунтованість цього причинного переходу є предметом статті.

Робота не намагається емпірично вирішити соціально-онтологічне питання про визначення категорії «жінка». Її мета значно вужча:

дослідити, чи достатньо факту ранньої соціальної категоризації людини як хлопчика для припущення про існування єдиної «чоловічої соціалізації», яка механічно визначає її подальшу психологічну траєкторію.

2. Методологічний та епістемічний статус роботи

Ця стаття є концептуально-теоретичною роботою з інтегративним аналізом літератури. Вона не є systematic review або scoping review у формальному методологічному сенсі. Не проводилися попередня реєстрація протоколу, повний PRISMA-відбір усіх доступних публікацій, формальна оцінка risk of bias кожного дослідження або метааналітичне об'єднання результатів.

Її завдання полягає в інтеграції кількох напрямів досліджень, які часто існують окремо: психології гендерного розвитку, гендерно диференційованого виховання, агентності, гендерного backlash, професійних стереотипів, об'єктивації та сексуальних подвійних стандартів, трансгендерного розвитку, соціальних наслідків переходу та minority stress.

У роботі принципово розрізняються чотири типи тверджень.

Емпірично підтримані положення — результати конкретних досліджень, систематичних оглядів і метааналізів.

Теоретичні висновки — інтеграція кількох напрямів емпіричної літератури.

Гіпотези МГДС — передбачення, які ще не були безпосередньо перевірені.

Нормативні висновки — філософські наслідки щодо гендерної рівності, жіночності та значення досвіду пригнічення.

Центральна гіпотеза збереженої агентності належить до третьої категорії.

3. Чому бінарна модель соціалізації є недостатньою

3.1. Соціалізація не є пасивним програмуванням

Найпростіша детерміністична модель передбачає:

оточення вважає дитину хлопчиком → виховує як хлопчика → формується чоловіча психологія.

Сучасні теорії розвитку описують складніший процес.

Соціально-когнітивна теорія Bussey і Bandura (1999) розглядає гендерний розвиток як взаємодію спостереження, соціальних винагород і санкцій, очікувань, саморегуляції та власної активності дитини. Martin і Ruble (2010) також описують дитину як активну учасницю гендерного розвитку, яка шукає, організовує та інтерпретує гендерну інформацію.

Gendered Family Process Model додатково підкреслює двонапрямну взаємодію між дитиною й сімейним середовищем (Endendijk et al., 2018).

Отже:

отримання соціального повідомлення не є тотожним його повному психологічному засвоєнню.

Дитина може прийняти норму, частково її засвоїти, відкинути, приховувати невідповідність, переосмислити її або співвідносити себе з іншими соціальними моделями.

Причинність також може бути двонапрямною. Не лише виховання впливає на дитину; темперамент, інтереси, автономність і поведінка самої дитини можуть змінювати реакції батьків та однолітків.

Тому адекватніша схема має вигляд:

соціальне середовище ↔ поведінка людини ↔ самосприйняття ↔ подальші реакції середовища.

3.2. Соціальна категоризація не дорівнює гендерній ідентичності

Фраза «людину соціалізували як хлопчика» може означати дві різні речі.

Перша: оточення сприймало дитину як хлопчика та застосовувало до неї соціальні правила, які в конкретному середовищі вважалися відповідними хлопчикам.

Друга: дитина сформувала чоловічу гендерну ідентичність і психологічно засвоїла відповідну соціальну позицію.

Перше не доводить другого.

Тому МГДС використовує точніше поняття:

соціалізація за умов соціальної категоризації як хлопчика/чоловіка.

Це поняття описує зовнішнє соціальне становище людини, не роблячи висновків про її внутрішню гендерну ідентичність.

Воно дозволяє незалежно вимірювати, як людину категоризувало оточення, які конкретні правила застосовували до неї, які можливості надавалися, за яку поведінку її винагороджували або карали, які сигнали вона засвоювала або відкидала та як розвивалася її гендерна ідентичність.

3.3. Гендерно диференційовані соціальні дозволи та санкції

МГДС не виходить із припущення, що хлопчикам завжди дозволяють більше, а дівчат завжди сильніше контролюють.

Метааналіз Endendijk et al. (2016), наприклад, виявив дуже невеликі гендерні відмінності саме у сфері батьківського контролю; в середньому спостерігалася навіть незначна тенденція до більшого контролю хлопчиків. Водночас систематичний огляд Morawska (2020) показує гендерно диференційовані практики в інших сферах, включно з іграми, іграшками, вербальною взаємодією та гендерно типізованими очікуваннями.

Тому МГДС використовує два більш конкретні поняття.

Соціальний дозвіл — поведінка або можливість, яку середовище заохочує, легітимізує, приймає або принаймні не карає.

Соціальна санкція — негативна реакція на поведінку: осуд, висміювання, покарання, зниження статусу, зменшення соціального схвалення або втрата можливостей.

Основне положення:

гендерна категоризація може змінювати ймовірність певних дозволів та санкцій, але напрямок, величина й навіть наявність таких ефектів залежать від конкретного домену та соціального середовища.

3.4. Гендерні групи мають значне психологічне перекриття

МГДС не передбачає існування двох окремих психологічних типів — «чоловічого» і «жіночого».

Gender Similarities Hypothesis Hyde (2005) та великий метасинтез Zell, Krizan і Teeter (2015) показують, що чоловіки й жінки за багатьма психологічними характеристиками значною мірою перекриваються, хоча величина гендерних відмінностей відрізняється між доменами.

Звідси випливає:

МГДС передбачає перекривні розподіли, а не дискретні типи.

Групове середнє не дозволяє надійно визначити психологічний профіль конкретної людини.

4. Агентність як центральна змінна

4.1. Операційне визначення

Агентність не повинна використовуватися як евфемізм для маскулінності.

У традиції Kabeer (1999) агентність пов'язана зі здатністю визначати власні цілі, робити вибір і діяти відповідно до власних намірів. У Global Early Adolescent Study агентність була операціоналізована через такі компоненти, як voice, freedom of movement та decision-making/behavioral control (Zimmerman et al., 2019). Лонгітюдні дослідження також демонструють, що окремі компоненти агентності можуть мати різні гендерні траєкторії в підлітковому віці (Zimmerman et al., 2024).

У МГДС до ключових компонентів агентності належать автономність, самоефективність, право голосу, участь у прийнятті рішень, здатність висловлювати незгоду, асертивність, установлення меж і професійна агентність.

Натомість домінантність, агресивність, конкурентність і ризикованість не прирівнюються автоматично до агентності.

4.2. Соціальна ціна агентної поведінки

Одним із найсильніших типів доказів гендерно диференційованих санкцій є ситуації, у яких подібна поведінка оцінюється по-різному залежно від гендерної категоризації людини.

Role Congruity Theory Eagly і Karau (2002) описує конфлікт між традиційними жіночими гендерними стереотипами та стереотипним образом лідера. Метааналіз Koenig et al. (2011) підтвердив історично маскулінізований характер стереотипу лідерства. Водночас Paustian-Underdahl et al. (2014) не виявили загальної переваги чоловіків у фактичних оцінках лідерської ефективності.

Це важливо:

стереотип про те, хто повинен бути лідером, не є доказом реальної різниці в лідерській здатності.

Heilman і Okimoto (2007), Rudman і Glick (1999, 2001) описували негативні соціальні реакції на жінок, які порушують традиційні очікування щодо комунальності та агентності.

Метааналіз Williams і Tiedens (2016) підтвердив, що відкрита домінантна поведінка жінок у середньому може мати більшу соціальну ціну, ніж аналогічна поведінка чоловіків, хоча величина ефекту залежить від способу вираження домінантності та конкретного результату оцінювання.

У сфері переговорів Bowles, Babcock і Lai (2007) та Amanatullah і Morris (2010) також показували, що очікування негативної соціальної реакції можуть впливати на поведінку жінок у певних ситуаціях.

Таким чином, емпірично захищене твердження звучить не як:

«жінки менш агентні»,

а як:

соціальна ціна окремих проявів агентної поведінки може залежати від гендерної категоризації людини.

5. Професійні очікування, компетентність і гендер

Гендерні стереотипи щодо здібностей можуть формуватися вже в дитинстві.

Bian, Leslie і Cimpian (2017) показали, що приблизно у ранньому шкільному віці діти можуть починати асоціювати виняткові інтелектуальні здібності з чоловічою статтю, а такі стереотипи можуть бути пов'язані з інтересом до відповідних активностей.

Cvencek, Meltzoff і Greenwald (2011) виявили математично-гендерні асоціації у дітей початкової школи. Leslie et al. (2015) описали зв'язок між культурними уявленнями про необхідність «вродженої геніальності» та гендерним складом академічних дисциплін. Diekman et al. (2010) показали роль сприйнятої відповідності професій життєвим цілям у виборі STEM-напрямів.

Moss-Racusin et al. (2012) в експериментальному дослідженні показали, що ідентичні матеріали кандидата могли отримувати різні оцінки залежно від приписаного чоловічого або жіночого імені.

Ці результати не доводять, що конкретна трансгендерна жінка отримувала до переходу професійну перевагу.

Вони демонструють лише базовий механізм:

соціальна гендерна категоризація іноді може змінювати реакцію середовища незалежно від фактичної компетентності людини.

6. Тіло, сексуальність і обмежувальні компоненти традиційної жіночої соціалізації

Жіноча соціалізація не повинна ототожнюватися з травмою.

Водночас певні її компоненти можуть бути обмежувальними або потенційно травматизуючими.

Objectification Theory Fredrickson і Roberts (1997) описує механізм, за якого систематичне культурне оцінювання жіночого тіла з позиції зовнішнього спостерігача може сприяти self-objectification. Moradi і Huang (2008) узагальнили подальший розвиток цієї літератури, а Schaefer і Thompson (2018) метааналітично досліджували зв'язок self-objectification із розладами харчової поведінки.

Також існує література щодо сексуального подвійного стандарту. Crawford і Popp (2003) підкреслювали методологічну складність цього феномена. Метааналіз Endendijk, van Baar і Deković (2020), який включив 99 досліджень і понад 120 тисяч учасників, виявив традиційний sexual double standard у частині типів оцінювання, але не для всіх методів. Ефекти залежали від типу сексуальної поведінки, способу вимірювання та ширшого суспільного контексту.

Отже, коректно говорити:

традиційна жіноча соціалізація в певних середовищах може містити обмежувальні або потенційно травматизуючі компоненти.

Некоректно:

«жіноча соціалізація є травмою».

7. Трансгендерний розвиток і межі детерміністичної моделі

7.1. Трансгендерна соціалізація вже досліджувалася

МГДС не претендує на відкриття того факту, що трансгендерні люди активно взаємодіють із гендерними нормами.

Dietert і Dentice (2013) описували, як трансгендерні люди взаємодіють із бінарною гендерною соціалізацією та можуть активно переговорювати, виконувати, уникати або переосмислювати гендерні норми.

Levitt і Ippolito (2014a, 2014b), Pullen Sansfaçon et al. (2020) та Herry et al. (2025) також показують значну різноманітність шляхів гендерного саморозуміння та роль соціального контексту.

Отже, внесок МГДС полягає не у твердженні, що «трансгендерна соціалізація складна», а в інтегративному розділенні конкретних соціальних експозицій, способів їхнього засвоєння, гендерної ідентичності та довгострокових психологічних результатів.

7.2. Дослідження трансгендерних дітей

Olson, Key і Eaton (2015) показали, що досліджені трансгендерні діти демонстрували явні та неявні показники гендерної ідентичності відповідно до своєї вираженої гендерної належності.

Fast і Olson (2018) отримали подібні результати серед соціально трансформованих дітей дошкільного віку.

Gülgöz et al. (2019) дослідили 317 трансгендерних дітей віком від 3 до 12 років. За низкою показників гендерного розвитку вони були подібнішими до цисгендерних дітей своєї актуальної гендерної групи, ніж передбачала б проста модель жорсткого соціалізаційного детермінізму.

Rae et al. (2019) показали, що певні гендерно пов'язані характеристики, зафіксовані до соціального переходу, прогнозували подальший перехід у дослідженій когорті.

deMayo, Gallagher, Leshin і Olson (2025) у лонгітюдній роботі також продемонстрували, що стабільність гендерної ідентичності є поширеною траєкторією, водночас у частини молоді відбуваються зміни.

Ці результати не доводять, що соціалізація не має значення, що всі трансгендерні люди мають однакову траєкторію, що результати соціально трансформованих дітей можна автоматично переносити на людей із пізнішим переходом або що трансгендерні жінки мають вищу агентність.

Вони підтримують лише більш вузький висновок:

рання зовнішня гендерна категоризація не може автоматично прирівнюватися до повної психологічної асиміляції з відповідною цисгендерною групою.

7.3. Самосоціалізація: змішані результати

Робота Gülgöz et al. (2025) є корисною саме через неоднозначність результатів.

Трансгендерні й цисгендерні діти краще пам'ятали активності, стереотипно пов'язані з їхньою гендерною групою, однак інші очікувані ефекти не дали настільки простої картини.

Тому це дослідження слід характеризувати як:

часткову та змішану підтримку моделей активної самосоціалізації.

МГДС не потребує припущення, що дитина завжди автоматично вибирає гендерні моделі, відповідні її внутрішній ідентичності.

7.4. Спрямована та спостережна соціалізація

Соціалізація відбувається не лише через правила, адресовані безпосередньо дитині.

Дитина спостерігає, як суспільство ставиться до жінок і чоловіків, яку поведінку винагороджує, яку карає, як оцінює жіночі тіла, кому приписує компетентність і які професії позначає як «жіночі» або «чоловічі».

Тому необхідно розрізняти:

directed socialization — норми, спрямовані безпосередньо на людину;

і

observational/self-socialization — норми, за якими людина спостерігає та з якими потенційно співвідносить себе.

8. Зміна гендерної категоризації протягом життя

Особливо інформативними є дослідження трансгендерних людей до і після переходу в професійному середовищі.

Schilt і Wiswall (2008) використали observational before–after design. Їхня вибірка була невеликою та селективною, тому конкретні числові ефекти не можна універсалізувати. Проте результати вказували на різні економічні траєкторії трансжінок і трансчоловіків після переходу.

Geijtenbeek і Plug (2018) використали значно більші адміністративні дані Нідерландів та внутрішньоіндивідуальні порівняння. Після офіційної зміни реєстраційної статі економічні результати трансжінок погіршувалися, тоді як для трансчоловіків патерн був іншим.

Ці результати не доводять гіпотезу збереженої агентності й не дозволяють звести всі зміни до дискримінації.

Проте вони підтримують важливе положення:

соціальні результати тієї самої людини можуть змінюватися після зміни її гендерної категоризації, навіть якщо значна частина освіти, досвіду й людського капіталу залишається тією самою.

Якісні дослідження переходів у професійному середовищі також описують зміни сприйняття компетентності, авторитету та статусу після переходу (Schilt & Connell, 2007; Yavorsky, 2016).

9. Модель гендерно диференційованих соціальних дозволів і санкцій

МГДС описує життєвий процес таким чином:

соціальна гендерна категоризація

↓

гендерно диференційовані дозволи, можливості, очікування та санкції

↕

темперамент, інтереси та поведінка людини

↓

активне засвоєння, відкидання або переінтерпретація соціальних сигналів

↕

розвиток гендерної ідентичності

↓

формування психологічних ресурсів і поведінкових стратегій

↓

можливе явне трансгендерне самовизначення

↓

можливий соціальний перехід

↓

зміна соціальної категоризації оточенням

↓

новий режим соціальних дозволів, очікувань і санкцій

• 
  

мізогінія / трансфобія / minority stress

↓

подальша ресоціалізація протягом дорослого життя.

Центральне положення моделі:

гендерна соціалізація є життєвим, багатофазним і транзакційним процесом, а не незворотною програмою, завершеною в дитинстві.

10. Гіпотеза збереженої агентності

У цій статті формулюється гіпотеза збереженої агентності.

У конкретному соціальному середовищі дитина, яку оточення категоризує як хлопчика, потенційно може отримувати більшу підтримку деяких форм самостійного прийняття рішень, професійних амбіцій, прямої асертивності, самоефективності, технічних або лідерських інтересів.

Це не універсальний закон.

Сам факт категоризації як хлопчика не дозволяє автоматично припускати наявність таких експозицій. Вони повинні бути безпосередньо виміряні.

Якщо ж такі умови реально сприяли розвитку автономності, самоефективності або інших компонентів агентності, немає теоретичної підстави припускати, що вже сформовані психологічні ресурси автоматично зникнуть після явного жіночого самовизначення або соціального переходу.

Звідси випливає гіпотеза:

у частини трансгендерних жінок деякі компоненти дорослої агентності можуть частково відображати психологічні ресурси, сформовані до переходу під впливом конкретних гендерно диференційованих соціальних дозволів; після переходу ці ресурси можуть зберігатися, посилюватися, послаблюватися або взаємодіяти з новим режимом соціальної гендерної категоризації.

Прямих лонгітюдних даних, які вже доводили б саме цей причинний механізм, недостатньо.

Тому це гіпотеза, а не висновок із уже встановлених даних.

11. Час гендерного самовизначення

Вік, у якому людина вперше може сформулювати «я — жінка», не можна автоматично вважати віком виникнення її гендерної ідентичності.

Якісні дослідження демонструють значну різноманітність трансгендерних траєкторій. Людина може роками переживати гендерну невідповідність або мати пов'язані з нею бажання, не маючи понять, інформації чи соціального контексту для їхньої інтерпретації (Levitt & Ippolito, 2014a, 2014b; Pullen Sansfaçon et al., 2020; Herry et al., 2025).

Тому майбутні дослідження повинні окремо вимірювати:

1. вік перших згадуваних переживань гендерної невідповідності;

2. вік першого явного гендерного самовизначення;

3. вік соціального переходу.

Жодна із цих змінних сама по собі не є точним показником моменту формування гендерної ідентичності.

12. Гетерогенність трансжіночих траєкторій та minority stress

Не існує єдиної трансжіночої соціалізації.

Було б неправильно замінити старий стереотип новим:

«трансжінки отримують свободу хлопчиків і уникають жіночих травм».

Трансгендерна дитина може одночасно отримувати певні соціальні дозволи через категоризацію як хлопчика й переживати жорстке покарання за жіночність, гендерний булінг, приховування, примусову маскулінізацію або сильний дистрес.

Інша трансгендерна людина може тривалий час не переживати попередню соціальну роль як безпосередньо травматичну.

МГДС тому передбачає значну внутрішньогрупову варіативність.

White Hughto, Reisner і Pachankis (2015) описують трансгендерну стигму на структурному, міжособистісному та індивідуальному рівнях. Miller і Grollman (2015) показали зв'язок між гендерною неконформністю, дискримінацією та несприятливими результатами. Testa et al. (2015) розробили Gender Minority Stress and Resilience Measure, а Wilson et al. (2024) у метааналізі підтвердили стійкі асоціації minority-stress факторів із психологічними симптомами.

Тому МГДС містить два паралельні канали:

ресурсний канал — соціальні умови, що потенційно підтримують автономність та самоефективність;

стресовий канал — гендерне покарання, дискримінація, трансфобія, приховування та minority stress.

Вони можуть діяти одночасно.

13. Постперехідна ресоціалізація

Перехід не завершує гендерну соціалізацію.

Зі зміною того, як людину сприймає оточення, можуть змінюватися професійні очікування, сексуалізація, вимоги до зовнішності, соціальна ціна асертивності, переживання мізогінії та трансфобії.

Verbeek et al. (2020) у невеликому якісному дослідженні описували різні постперехідні досвіди трансчоловіків і трансжінок, включно з переживаннями втрати соціального статусу частиною трансжінок. Через розмір і дизайн вибірки ці дані не можна універсалізувати, однак вони узгоджуються з можливістю зміни соціального режиму після переходу.

Отже, правильніше говорити не про одну завершену «чоловічу» або «жіночу» соціалізацію, а про:

послідовність соціалізаційних режимів протягом життя.

14. Альтернативні пояснення та межі застосовності

Навіть якщо майбутнє дослідження виявить підвищену агентність у певної підгрупи трансгендерних жінок, цього буде недостатньо для підтвердження МГДС.

Можливими альтернативними поясненнями є освіта, соціально-економічний статус, культура, покоління, професія, сімейна ідеологія, темперамент, сексуальна орієнтація, нейрорізноманіття, попередній травматичний досвід, соціальна підтримка та інші фактори.

Особливо важливі три проблеми.

Selection effect

Людина, яка здійснила складний соціальний перехід у несприятливому середовищі, могла вже до переходу мати підвищену самоефективність.

Тоді:

вища початкова агентність → більша ймовірність переходу

може помилково виглядати як:

попередня соціалізація → вища агентність.

Reverse causality

Можливо:

автономна дитина → батьки дозволяють більше автономії

поряд із:

підтримка автономії → подальший розвиток автономності.

Retrospective reconstruction

Доросла людина реконструює дитинство через поняття та знання, яких могла не мати в той час.

Тому ретроспективні інтерв'ю є важливими для опису суб'єктивного досвіду, але мають обмеження для встановлення причинної послідовності.

Ресурсний механізм МГДС також може бути слабким або відсутнім там, де сімейне виховання було авторитарним незалежно від гендеру, гендерне покарання було дуже сильним, культура мало диференціювала досліджувану поведінку або відповідний ресурс агентності просто не сформувався.

15. Перевірювані передбачення

H1. Соціалізаційна медіація. Якщо між групами існуватимуть відмінності агентності, вони повинні принаймні частково пояснюватися конкретно виміряними соціалізаційними експозиціями, а не лише категорією trans/cis.

H2. Збережена агентність. Рання підтримка автономності, самоефективності, права голосу та незалежного прийняття рішень повинна позитивно прогнозувати відповідні компоненти агентності після переходу.

H3. Гендерне покарання. Булінг, примусова маскулінізація та інші санкції за гендерну неконформність повинні модифікувати або послаблювати передбачені ресурсні ефекти.

H4. Активне засвоєння. Безпосередня спрямованість гендерної норми на дитину не повинна повністю пояснювати її подальше засвоєння.

H5. Постперехідна ресоціалізація. Зміна соціальної категоризації повинна бути пов'язана зі зміною принаймні частини соціальних експозицій та поведінкових стратегій.

H6. Перекривні розподіли. Внутрішньогрупова варіативність повинна бути значною, а trans/cis статус сам по собі не повинен точно прогнозувати психологічний профіль конкретної людини.

H7. Зворотний тест через трансчоловіків. Якщо ранні гендерно диференційовані соціальні експозиції мають довгострокову дію, певні наслідки соціалізації за умов категоризації як дівчинки повинні частково виявлятися і в трансчоловіків після переходу.

16. Умови спростування

МГДС повинна мати результати, за яких її необхідно змінити або відкинути.

Гіпотеза збереженої агентності буде суттєво послаблена, якщо проспективні лонгітюдні дані покажуть, що рання підтримка автономності не прогнозує відповідну дорослу агентність після контролю початкової агентності й темпераменту.

Механізм соціалізаційної медіації буде послаблений, якщо конкретні соціалізаційні експозиції не матимуть пояснювальної сили щодо дорослих результатів.

Центральність гендерної категоризації буде поставлена під сумнів, якщо після контролю культури, сімейного середовища й соціально-економічного статусу вона не буде пов'язана з релевантними дозволами та санкціями.

Гіпотеза гендерного покарання буде послаблена, якщо санкції за гендерну неконформність не модифікуватимуть передбачених зв'язків.

Причинний компонент моделі буде послаблений, якщо результати повністю пояснюватимуться selection effects або первинними особистісними характеристиками.

Якщо зворотний тест через трансчоловіків систематично не демонструватиме жодного аналогічного зв'язку між ранніми соціалізаційними експозиціями та подальшими результатами, універсальність запропонованого механізму також потребуватиме перегляду.

17. Дизайн майбутньої емпіричної перевірки

Найсильнішим дизайном було б проспективне лонгітюдне дослідження з щонайменше чотирма групами: цисгендерними жінками, цисгендерними чоловіками, трансгендерними жінками та трансгендерними чоловіками.

Включення трансчоловіків є особливо важливим, оскільки створює зворотний тест моделі.

Головною незалежною змінною не повинно бути грубе «виховували як хлопчика / дівчинку». Необхідно безпосередньо вимірювати підтримку автономності, батьківський контроль, право на незгоду, реакції на асертивність, професійні очікування, контроль зовнішності й сексуальності, свободу пересування, покарання за гендерну неконформність, булінг, сексуалізацію та соціальну підтримку.

Необхідно також вимірювати baseline temperament та baseline agency.

Залежними змінними мають бути валідовані показники самоефективності, автономності, voice, decision-making agency, assertiveness, boundary-setting і career agency.

Для аналізу можуть використовуватися longitudinal cross-lagged models, mediation/moderation analysis, latent growth models та structural equation modelling.

Якісний компонент із напівструктурованими інтерв'ю може доповнити кількісний аналіз, пояснюючи, чому люди з подібними зовнішніми експозиціями засвоювали їх по-різному.

18. Феміністичні та нормативні наслідки

Відмінність життєвих історій цисгендерних і трансгендерних жінок не заперечується.

Дівчинка може з раннього дитинства переживати певні форми статево специфічного контролю або дискримінації, яких конкретна трансгендерна жінка з пізнішим переходом у цей період не переживала.

Але:

відмінність життєвих історій не означає, що одна конкретна історія є необхідною умовою жіночності.

Уявімо цисгендерну дівчину, яку не вчили покірності, підтримували в професійних амбіціях, навчали говорити «ні», заохочували до самостійного прийняття рішень, не соромили за сексуальність і не привчали залежати від чоловічого схвалення.

Відсутність таких патріархально обмежувальних компонентів соціалізації не робить її меншою жінкою.

Звідси випливає логічне положення:

якщо певний компонент традиційної жіночої соціалізації є продуктом гендерної нерівності, його відсутність не може сама по собі бути критерієм недостатньої жіночності.

Інакше виникає парадокс: що більше гендерного пригнічення пережила людина, то начебто «автентичнішою» жінкою вона стає.

У такій конструкції пригнічення фактично перетворюється на кваліфікаційну вимогу жіночності.

Водночас МГДС не заперечує соціальної й політичної значущості жіночого досвіду дискримінації. Вона лише відділяє досвід певної форми пригнічення від необхідного визначення жіночності.

19. Модель не створює нової ієрархії

З МГДС не випливає:

трансжінки > цисжінки.

Не випливає також, що соціалізація людей, яких сприймають як хлопчиків, є психологічно здоровішою.

Вона може містити інші обмеження: покарання за емоційну вразливість, примус до демонстрації сили, стигматизацію жіночності, тиск щодо сексуальної поведінки та заборону звертатися по допомогу. Метааналіз Chaplin і Aldao (2013) також показує контекстно залежні гендерні відмінності в емоційній експресії дітей.

Отже, МГДС описує не шкалу «краще — гірше», а:

різні конфігурації соціальних ресурсів, дозволів, вимог та обмежень.

20. Теоретичний внесок

МГДС не претендує на абсолютний пріоритет у твердженні, що гендерна соціалізація є складною або що трансгендерні люди активно взаємодіють із гендерними нормами.

Її внесок полягає в інтегративному розділенні п'яти змінних:

1. соціальна гендерна категоризація;

2. реальні соціальні дозволи, можливості й санкції;

3. активне психологічне засвоєння або відкидання цих сигналів;

4. гендерна ідентичність;

5. довгострокові психологічні результати.

У багатьох цисгендерних людей ці процеси значною мірою корелюють і тому легко сприймаються як єдиний механізм.

Трансгендерні життєві траєкторії створюють особливо інформативний випадок, у якому ці змінні можуть розходитися в часі.

Тому вивчення трансгендерного розвитку потенційно може дати інформацію не лише про трансгендерних людей, а й про:

сам механізм людської гендерної соціалізації.

21. Обмеження

Центральна гіпотеза збереженої агентності безпосередньо ще не перевірена.

Значна частина використаних досліджень створювалася для інших наукових питань.

Дані про соціально трансформованих трансгендерних дітей не можна автоматично переносити на дорослих людей із пізнішим переходом.

Дослідження gender backlash переважно проводилися на цисгендерних вибірках.

Ранні дослідження економічних наслідків переходу мають обмеження вибірки.

Ретроспективні дослідження гендерного розвитку схильні до recall bias.

Трансгендерні вибірки можуть мати participation bias та selection bias.

Гендерні норми значно відрізняються між культурами, поколіннями й соціальними класами.

Поняття агентності також може бути культурно упередженим, якщо визначати його виключно через індивідуалізм і незалежність. Кооперація, емпатія, турбота й взаємозалежність можуть бути психологічними ресурсами, а не дефіцитами.

Нарешті, МГДС не повинна породити новий стереотип:

«трансжінка — це жінка з чоловічою впевненістю».

Таке твердження було б таким самим редукціоністським, як модель, яку ця стаття критикує.

22. Висновок

Сильне твердження:

«трансгендерна жінка була соціалізована як чоловік, отже має чоловічу психологічну структуру»

виходить за межі того, що дозволяє встановити сучасна емпірична література.

Гендерна соціалізація є активним, контекстно залежним і транзакційним процесом. Гендерно диференційовані практики існують, але їхній напрямок та величина залежать від конкретного соціального домену. Психологічні розподіли чоловіків і жінок значною мірою перекриваються. Соціальна ціна певної поведінки може змінюватися залежно від гендерної категоризації людини.

Дослідження трансгендерних дітей показують, що рання зовнішня категоризація не може механічно прирівнюватися до внутрішньої гендерної ідентичності або повної психологічної асиміляції з відповідною цисгендерною групою.

Дослідження переходів у професійному середовищі додатково показують, що соціальні та економічні результати однієї й тієї самої людини можуть змінюватися після зміни її гендерної категоризації.

На перетині цих напрямів МГДС формулює передбачення:

у частини трансгендерних жінок конкретні гендерно диференційовані соціальні дозволи та санкції, отримані до переходу, можуть впливати на розвиток окремих компонентів агентності; уже сформовані ресурси потенційно можуть зберігатися після переходу та взаємодіяти з подальшим досвідом жіночої соціальної категоризації, мізогінії, трансфобії та minority stress.

Це не встановлений факт.

Це емпірично перевірювана та потенційно спростовувана гіпотеза.

Якщо майбутні проспективні дані її не підтримають, модель повинна бути змінена або відкинута.

Якщо підтримають, це означатиме, що традиційна дихотомія «чоловіча соціалізація / жіноча соціалізація» приховує складнішу систему життєвих соціальних експозицій.

Окремо від цієї емпіричної гіпотези залишається нормативний висновок:

переживання патріархального пригнічення не може саме по собі бути кваліфікаційною вимогою жіночності.

Якщо метою гендерної рівності є суспільство, у якому дівчат менше обмежують, не привчають до покірності й підтримують їхню автономність, голос і свободу, то відсутність саме таких обмежень не може розглядатися як дефіцит жіночого розвитку.

Тому продуктивніше наукове питання звучить не:

«Чи отримала ця людина достатньо жіночої соціалізації?»

а:

«Які конкретні соціальні дозволи, можливості й санкції отримувала ця людина протягом життя, як вона їх психологічно засвоювала та які довгострокові наслідки вони мали?»

Саме це питання можна операціоналізувати, вимірювати, перевіряти та спростовувати.

Декларація про використання штучного інтелекту

Під час розроблення цієї концептуально-теоретичної статті авторка використовувала ChatGPT (OpenAI; GPT-5.6 Sol) як допоміжний інструмент для концептуального структурування аргументації, пошуку та систематизації релевантної наукової літератури, формулювання й критичного аналізу гіпотез, виявлення потенційних контраргументів і слабких місць запропонованої моделі, первинної перевірки бібліографічної інформації, підготовки окремих текстових формулювань та мовно-редакційного опрацювання рукопису.

ChatGPT не зазначається як автор або співавтор роботи.

Концептуальна постановка проблеми, вибір дослідницького напряму, прийняття або відхилення запропонованих редакційних рішень, остаточна інтерпретація літератури, сформульовані висновки та відповідальність за зміст рукопису належать авторці — Каріні Нестеровій.

Авторка несе остаточну відповідальність за точність цитування, інтерпретацію наукової літератури, наукові твердження та фінальний текст.

Дата підготовки рукопису: 17 серпня 2026 року.

Література

Amanatullah, E. T., & Morris, M. W. (2010). Negotiating gender roles: Gender differences in assertive negotiating are mediated by women's fear of backlash and attenuated when negotiating on behalf of others. Journal of Personality and Social Psychology, 98(2), 256–267. https://doi.org/10.1037/a0017094

Bian, L., Leslie, S.-J., & Cimpian, A. (2017). Gender stereotypes about intellectual ability emerge early and influence children's interests. Science, 355(6323), 389–391. https://doi.org/10.1126/science.aah6524

Bowles, H. R., Babcock, L., & Lai, L. (2007). Social incentives for gender differences in the propensity to initiate negotiations: Sometimes it does hurt to ask. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 103(1), 84–103. https://doi.org/10.1016/j.obhdp.2006.09.001

Bussey, K., & Bandura, A. (1999). Social cognitive theory of gender development and differentiation. Psychological Review, 106(4), 676–713. https://doi.org/10.1037/0033-295X.106.4.676

Carter, M. (2022). Trans women are (or are becoming) female: Disputing the endogeneity constraint. Hypatia, 37(2), 384–401. https://doi.org/10.1017/hyp.2022.12

Chaplin, T. M., & Aldao, A. (2013). Gender differences in emotion expression in children: A meta-analytic review. Psychological Bulletin, 139(4), 735–765. https://doi.org/10.1037/a0030737

Crawford, M., & Popp, D. (2003). Sexual double standards: A review and methodological critique of two decades of research. Journal of Sex Research, 40(1), 13–26. https://doi.org/10.1080/00224490309552163

Cvencek, D., Meltzoff, A. N., & Greenwald, A. G. (2011). Math-gender stereotypes in elementary school children. Child Development, 82(3), 766–779. https://doi.org/10.1111/j.1467-8624.2010.01529.x

deMayo, B. E., Gallagher, N. M., Leshin, R. A., & Olson, K. R. (2025). Stability and change in gender identity and sexual orientation across childhood and adolescence. Monographs of the Society for Research in Child Development, 90(1–3), 7–172. https://doi.org/10.1111/mono.12479

Dietert, M., & Dentice, D. (2013). Growing up trans: Socialization and the gender binary. Journal of GLBT Family Studies, 9(1), 24–42. https://doi.org/10.1080/1550428X.2013.746053

Diekman, A. B., Brown, E. R., Johnston, A. M., & Clark, E. K. (2010). Seeking congruity between goals and roles: A new look at why women opt out of science, technology, engineering, and mathematics careers. Psychological Science, 21(8), 1051–1057. https://doi.org/10.1177/0956797610377342

Eagly, A. H., & Karau, S. J. (2002). Role congruity theory of prejudice toward female leaders. Psychological Review, 109(3), 573–598. https://doi.org/10.1037/0033-295X.109.3.573

Endendijk, J. J., Groeneveld, M. G., Bakermans-Kranenburg, M. J., & Mesman, J. (2016). Gender-differentiated parenting revisited: Meta-analysis reveals very few differences in parental control of boys and girls. PLOS ONE, 11(7), e0159193. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0159193

Endendijk, J. J., Groeneveld, M. G., & Mesman, J. (2018). The Gendered Family Process Model: An integrative framework of gender in the family. Archives of Sexual Behavior, 47(4), 877–904. https://doi.org/10.1007/s10508-018-1185-8

Endendijk, J. J., van Baar, A. L., & Deković, M. (2020). He is a stud, she is a slut! A meta-analysis on the continued existence of sexual double standards. Personality and Social Psychology Review, 24(2), 163–190. https://doi.org/10.1177/1088868319891310

Fast, A. A., & Olson, K. R. (2018). Gender development in transgender preschool children. Child Development, 89(2), 620–637. https://doi.org/10.1111/cdev.12758

Fredrickson, B. L., & Roberts, T.-A. (1997). Objectification theory: Toward understanding women's lived experiences and mental health risks. Psychology of Women Quarterly, 21(2), 173–206. https://doi.org/10.1111/j.1471-6402.1997.tb00108.x

Geijtenbeek, L., & Plug, E. (2018). Is there a penalty for registered women? Is there a premium for registered men? Evidence from a sample of transsexual workers. European Economic Review, 109, 334–347. https://doi.org/10.1016/j.euroecorev.2017.12.006

Gülgöz, S., Glazier, J. J., Enright, E. A., Alonso, D. J., Durwood, L. J., Fast, A. A., Lowe, R., Ji, C., Heer, J., Martin, C. L., & Olson, K. R. (2019). Similarity in transgender and cisgender children's gender development. Proceedings of the National Academy of Sciences, 116(49), 24480–24485. https://doi.org/10.1073/pnas.1909367116

Gülgöz, S., Alonso, D. J., Olson, K. R., & Martin, C. L. (2025). Memory biases for gender-typed images in a gender-diverse group of children. British Journal of Developmental Psychology, 43(2), 305–318. https://doi.org/10.1111/bjdp.12490

Heilman, M. E., & Okimoto, T. G. (2007). Why are women penalized for success at male tasks? The implied communality deficit. Journal of Applied Psychology, 92(1), 81–92. https://doi.org/10.1037/0021-9010.92.1.81

Herry, E., Rodan, S. M., Martin, M., Sanjak, M. M., & Mulvey, K. L. (2025). White American transgender adults' retrospective reports on the social and contextual aspects of their gender identity development. British Journal of Developmental Psychology, 43(2), 233–249. https://doi.org/10.1111/bjdp.12480

Hyde, J. S. (2005). The gender similarities hypothesis. American Psychologist, 60(6), 581–592. https://doi.org/10.1037/0003-066X.60.6.581

Kabeer, N. (1999). Resources, agency, achievements: Reflections on the measurement of women's empowerment. Development and Change, 30(3), 435–464. https://doi.org/10.1111/1467-7660.00125

Kågesten, A., Gibbs, S., Blum, R. W., Moreau, C., Chandra-Mouli, V., Herbert, A., & Amin, A. (2016). Understanding factors that shape gender attitudes in early adolescence globally: A mixed-methods systematic review. PLOS ONE, 11(6), e0157805. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0157805

Koenig, A. M., Eagly, A. H., Mitchell, A. A., & Ristikari, T. (2011). Are leader stereotypes masculine? A meta-analysis of three research paradigms. Psychological Bulletin, 137(4), 616–642. https://doi.org/10.1037/a0023557

Leslie, S.-J., Cimpian, A., Meyer, M., & Freeland, E. (2015). Expectations of brilliance underlie gender distributions across academic disciplines. Science, 347(6219), 262–265. https://doi.org/10.1126/science.1261375

Levitt, H. M., & Ippolito, M. R. (2014a). Being transgender: The experience of transgender identity development. Journal of Homosexuality, 61(12), 1727–1758. https://doi.org/10.1080/00918369.2014.951262

Levitt, H. M., & Ippolito, M. R. (2014b). Being transgender: Navigating minority stressors and developing authentic self-presentation. Psychology of Women Quarterly, 38(1), 46–64. https://doi.org/10.1177/0361684313501644

Martin, C. L., & Ruble, D. N. (2010). Patterns of gender development. Annual Review of Psychology, 61, 353–381. https://doi.org/10.1146/annurev.psych.093008.100511

Miller, L. R., & Grollman, E. A. (2015). The social costs of gender nonconformity for transgender adults: Implications for discrimination and health. Sociological Forum, 30(3), 809–831. https://doi.org/10.1111/socf.12193

Moradi, B., & Huang, Y.-P. (2008). Objectification theory and psychology of women: A decade of advances and future directions. Psychology of Women Quarterly, 32(4), 377–398. https://doi.org/10.1111/j.1471-6402.2008.00452.x

Morawska, A. (2020). The effects of gendered parenting on child development outcomes: A systematic review. Clinical Child and Family Psychology Review, 23, 553–576. https://doi.org/10.1007/s10567-020-00321-5

Moss-Racusin, C. A., Dovidio, J. F., Brescoll, V. L., Graham, M. J., & Handelsman, J. (2012). Science faculty's subtle gender biases favor male students. Proceedings of the National Academy of Sciences, 109(41), 16474–16479. https://doi.org/10.1073/pnas.1211286109

Neuhann, E. L. (2023). Toril Moi's phenomenological account of “woman” and questions of trans inclusivity. Hypatia, 38(2), 251–274. https://doi.org/10.1017/hyp.2023.26

Olson, K. R., Key, A. C., & Eaton, N. R. (2015). Gender cognition in transgender children. Psychological Science, 26(4), 467–474. https://doi.org/10.1177/0956797614568156

Paustian-Underdahl, S. C., Walker, L. S., & Woehr, D. J. (2014). Gender and perceptions of leadership effectiveness: A meta-analysis of contextual moderators. Journal of Applied Psychology, 99(6), 1129–1145. https://doi.org/10.1037/a0036751

Pullen Sansfaçon, A., Medico, D., Suerich-Gulick, F., & Temple Newhook, J. (2020). “I knew that I wasn't cis, I knew that, but I didn't know exactly”: Gender identity development, expression and affirmation in youth who access gender affirming medical care. International Journal of Transgender Health, 21(3), 307–320. https://doi.org/10.1080/26895269.2020.1756551

Rae, J. R., Gülgöz, S., Durwood, L., DeMeules, M., Lowe, R., Lindquist, G., & Olson, K. R. (2019). Predicting early-childhood gender transitions. Psychological Science, 30(5), 669–681. https://doi.org/10.1177/0956797619830649

Rudman, L. A., & Glick, P. (1999). Feminized management and backlash toward agentic women: The hidden costs to women of a kinder, gentler image of middle managers. Journal of Personality and Social Psychology, 77(5), 1004–1010. https://doi.org/10.1037/0022-3514.77.5.1004

Rudman, L. A., & Glick, P. (2001). Prescriptive gender stereotypes and backlash toward agentic women. Journal of Social Issues, 57(4), 743–762. https://doi.org/10.1111/0022-4537.00239

Schaefer, L. M., & Thompson, J. K. (2018). Self-objectification and disordered eating: A meta-analysis. International Journal of Eating Disorders, 51(6), 483–502. https://doi.org/10.1002/eat.22854

Schilt, K., & Connell, C. (2007). Do workplace gender transitions make gender trouble? Gender, Work & Organization, 14(6), 596–618. https://doi.org/10.1111/j.1468-0432.2007.00373.x

Schilt, K., & Wiswall, M. (2008). Before and after: Gender transitions, human capital, and workplace experiences. The B.E. Journal of Economic Analysis & Policy, 8(1), Article 39. https://doi.org/10.2202/1935-1682.1862

Testa, R. J., Habarth, J., Peta, J., Balsam, K., & Bockting, W. (2015). Development of the Gender Minority Stress and Resilience Measure. Psychology of Sexual Orientation and Gender Diversity, 2(1), 65–77. https://doi.org/10.1037/sgd0000081

Verbeek, M. J. A., Hommes, M. A., Stutterheim, S. E., van Lankveld, J. J. D. M., & Bos, A. E. R. (2020). Experiences with stigmatization among transgender individuals after transition: A qualitative study in the Netherlands. International Journal of Transgender Health, 21(2), 220–233. https://doi.org/10.1080/26895269.2020.1750529

White Hughto, J. M., Reisner, S. L., & Pachankis, J. E. (2015). Transgender stigma and health: A critical review of stigma determinants, mechanisms, and interventions. Social Science & Medicine, 147, 222–231. https://doi.org/10.1016/j.socscimed.2015.11.010

Williams, M. J., & Tiedens, L. Z. (2016). The subtle suspension of backlash: A meta-analysis of penalties for women's implicit and explicit dominance behavior. Psychological Bulletin, 142(2), 165–197. https://doi.org/10.1037/bul0000039

Wilson, L. C., Newins, A. R., Kassing, F., & Casanova, T. (2024). Gender Minority Stress and Resilience Measure: A meta-analysis of the associations with mental health in transgender and gender diverse individuals. Trauma, Violence, & Abuse, 25(3), 2552–2564. https://doi.org/10.1177/15248380231218288

Yavorsky, J. E. (2016). Cisgendered organizations: Trans women and inequality in the workplace. Sociological Forum, 31(4), 948–969. https://doi.org/10.1111/socf.12291

Zell, E., Krizan, Z., & Teeter, S. R. (2015). Evaluating gender similarities and differences using metasynthesis. American Psychologist, 70(1), 10–20. https://doi.org/10.1037/a0038208

Zimmerman, L. A., Li, M., Moreau, C., Wilopo, S., & Blum, R. W. (2019). Measuring agency as a dimension of empowerment among young adolescents globally: Findings from the Global Early Adolescent Study. SSM — Population Health, 8, 100454. https://doi.org/10.1016/j.ssmph.2019.100454

Zimmerman, L. A., Karp, C., Mihayo, K., Ramaiya, A., Mafuta, E., Moreau, C., & Ahmed, S. (2024). Trajectories of personal agency by gender and pubertal development among adolescents in Kinshasa: Longitudinal evidence from the Global Early Adolescent Study. SSM — Population Health, 28, 101713. https://doi.org/10.1016/j.ssmph.2024.101713

Zanghellini, A. (2020). Philosophical problems with the gender-critical feminist argument against trans inclusion. SAGE Open, 10(2). https://doi.org/10.1177/2158244020927029